Джун Гевок – актриса з непростою долею, яка почала свою кар’єру на сцені водевілю, вперше з’явившись перед публікою у віці всього двох років як Бебі Джун. Її талант і харизма швидко зробили її зіркою, а гонорари сягали 1 500 доларів на тиждень – нечувана сума в ті часи, коли середньостатистичний працівник заробляв стільки ж за рік. Далі на vancouver-trend.
Попри ранній успіх, справжнє визнання в дорослому віці часто залишалося в тіні вигаданої версії її життя, представленої в мюзиклі Gypsy 1959 року. Постановка, створена на основі мемуарів її сестри – знаменитої стриптизерки Гіпсі Роуз Лі, зобразила Джун як Дейті Джун – чарівну й розпещену дівчину, яка залишає шоубізнес заради кохання і більше ніколи не повертається на сцену. Але справжня історія Гевок була значно складнішою й багатшою. У 1930-х, коли її сестра здобула популярність у бурлеску, Джун розпочала власний шлях до слави. Вона досягла успіху як актриса на Бродвеї та в голлівудському кіно, створивши міцну і яскраву кар’єру. Однак її дорога до визнання була нелегкою. Після дитячих років у сяйві прожекторів підлітковий період вона провела на межі бідності. Але завдяки своєму таланту, праці та наполегливості Джун Гевок залишила вагомий слід у світі театру і кіно, довівши, що її історія значно глибша, ніж можна собі уявити.
Від танцювальних марафонів до бродвейського успіху
Життя Джун Гевок – це історія боротьби, наполегливості й таланту. Її шлях до слави був складним, але завдяки своєму дару і силі волі вона змогла підкорити як Бродвей, так і Голлівуд. У 1940-х роках Гевок активно знімалася у кіно, зокрема у комедії Hi Diddle Diddle (1943) та в популярних стрічках My Sister Eileen (1942) і When My Baby Smiles at Me (1948). Її найкращу роль критики визнали у фільмі Gentleman’s Agreement (1947), де вона блискуче зіграла секретарку головного героя, яка приховує своє єврейське походження. Проте в часи Великої депресії Гевок разом із чоловіком Боббі Рідом брала участь у виснажливих танцювальних марафонах, щоб отримати хоча б безплатне харчування. Через юний вік вони навіть видавали себе за брата і сестру.
Переїхавши до Нью-Йорка, Джун довелося спати на лавках автовокзалів і харчуватися вуличною їжею. Так вона намагалась пробитися на велику сцену. Її мати й сестра в цей час жили в розкоші, проте допомогли їй лише тоді, коли Джун завагітніла і вирішила самостійно виховувати дитину – навіть тоді лише як платній квартирантці. Попри всі труднощі, Гевок зуміла досягти успіху. Її бродвейський прорив стався у 1940 році, коли вона зіграла Гледіс Бампс у легендарній постановці Pal Joey. Паралельно вона отримувала головні ролі в кіно, зокрема в Intrigue (1947) з Джорджем Рафтом та Lady Possessed (1952) з Джеймсом Мейсоном.
Загалом історія Джун Гевок – це приклад того, як сила духу і талант можуть подолати будь-які труднощі. Вона залишила слід у світовому кіно і театрі, довівши, що її ім’я варте більшого, ніж просто згадка в мюзиклі про її сестру.
Видатні ролі. Поява на телеекрані
Джун Гевок пройшла шлях від виступів у водевілі до визнання на Бродвеї, ставши однією з найяскравіших зірок свого часу. Її кар’єра була сповнена знакових ролей і важливих досягнень. Вона блискуче зіграла у таких виставах, як Pal Joey (1940), That Ryan Girl (1945) та Sadie Thompson (1944), а її роль у Dinner at Eight (1966) стала ще одним підтвердженням її таланту. Критики неодноразово відзначали її майстерність: вона отримала номінацію на Drama Desk Award за роль у Habeas Corpus (1975) і номінацію на премію Tony за режисуру автобіографічної п’єси Marathon 33 (1963). Останньою бродвейською роботою стала роль міс Генніган в оригінальній постановці мюзиклу Annie (1982).
До речі, позасценічне життя Гевок було не менш драматичним. Народившись 8 листопада 1912 року у Ванкувері, вона ніколи не була впевнена у своєму точному віці через п’ять різних свідоцтв про народження, які її мати використовувала для обходу законів про дитячу працю.
Джун Гевок вперше з’явилася на великому екрані у 1942 році у романтичному мюзиклі Four Jacks and a Jill, де її персонаж тікає разом із героєм, якого зіграв Десі Арназ. Це була її перша важлива роль, і саме з цього моменту вона почала завойовувати популярність у кіно. У 1950-х роках Джун активно знімалася на телебаченні, з’явившись у кількох успішних антологічних серіалах, як-от The Egg and I, Anna Christie, де її партнером по сцені став Річард Бертон, та Cakes and Ale. Ці виступи зміцнили її позиції на телеекранах, зробивши однією з найбільш впізнаваних акторок того часу.
Повернення на сцену і пізні роботи
Попри успіхи в кіно та на телебаченні, Джун не залишила театральну сцену. Вона продовжувала виступати й у театрах. У 1970 році Гевок стала художнім керівником New Orleans Repertory Theater, але залишила цю посаду після одного сезону. Однак вона не зупинялася на досягнутому й у 1980-х роках вирушила в гастрольний тур зі своєю театральною програмою An Unexpected Evening With June Havoc. У 1995 році Джун зіграла головну роль в оф-Бродвейській постановці The Old Lady’s Guide to Survival, де виконала роль літньої жінки, що шукає новий сенс життя. Хоча сама п’єса отримала змішані відгуки, критики відзначили сценічну майстерність і харизму Гевок.
Останні ролі в кіно і на телебаченні. Особисте життя
Останньою кінороботою Джун став фільм жахів A Return to Salem’s Lot (1987), де вона з’явилася в ролі жінки, що бореться з вампірами в містечку Нової Англії. Її останньою телевізійною появою стали кілька епізодів мильної опери General Hospital у 1990 році. Кар’єра Джун Гевок охоплювала десятиліття неймовірних виступів на сцені, в кіно і на телебаченні, залишивши непідвладний часу слід у світі розваг. У своїх 60-х роках Джун Гевок вирушила на новий шлях поза шоубізнесом, створивши Cannon Crossing – унікальний проєкт у Коннектикуті, що об’єднував антикварні магазини, ремісничі крамниці та ресторан у відновлених будівлях 19 століття. Продавши свої прикраси та інші цінні речі, вона придбала восьмиакрову ділянку у Вілтоні, яку вважала своєю найбільшою пристрастю до моменту продажу цього майна в 1989 році.
Крім цього, у 2003 році в Нью-Йорку відкрився June Havoc Theater – 99-місний театр, названий на честь акторки, вшанувавши її внесок у театральне мистецтво. Театр розташований у будівлі на 36-й вулиці Західного Мангеттена. Джун Гевок була тричі заміжня. Її перший шлюб був з Дональдом Стейлі Гіббсом, молодим письменником, але вони розлучилися після того, як вона вирушила в Голлівуд. Другий шлюб завершився доволі швидко, а її третім чоловіком став Вільям Спір, телевізійний і радіопродюсер, з яким вона була разом до його смерті в 1973 році. Її дочка, Ейпріл Гайд, померла в 1998 році. Попри відстороненість у ставленні до матері та сестри, в одному з інтерв’ю Джун поділилася своїми думками стосовно цього. Вона сказала, що її сестра була красивою і розумною, проте безжальною, а мати – привабливою і чарівною, але небезпечною. Вони були дуже схожі одна на одну. Проте Джун у цій родині почувалася гадким каченям, наївною дівчинкою, яка справді думала, що її люблять за те, якою вона є насправді.
Що б там не було, від ранніх років гастролей і нестабільності до зіркових ролей на Бродвеї – Джун Гевок стала символом витривалості, таланту і наполегливості. Її творчість і життєвий шлях продовжують надихати нові покоління.
