Ванкувер – це справді дивовижне місто, яке дозволило реалізуватися багатьом талановитим особистостям, пише vancouver-trend. Багато музикантів і композиторів розпочинали свій творчий шлях на ванкуверських сценах. Ну, а згодом вони здобули справжню світову славу.
Серед них цілком справедливо виділити Барбару Пентланд. Її відносять до числа видатних представників покоління ванкуверських композиторів, розквіт творчості яких відбувався післявоєнний період.
Саме про Барбару ми докладніше розповімо в нашому матеріалі, з посиланням на openlibrary.org.
Дитяче захоплення
У дитинстві в Барбари було серцеве захворювання, через яке фізична та соціальна активність дівчинки була сильно обмежена.
Тому з ранніх років їй доводилося багато займатися інтелектуальною діяльністю.
Коли нашій героїні виповнилося дев’ять, вона вивчала гру на фортепіано. Пізніше її по-справжньому зацікавило написання музики. Проте консервативна сім’я не дуже схвалювала таке захоплення. Вони вважали його надмірно ексцентричним.
Період навчання
Всупереч запереченням близьких дівчинка продовжила писати музику. І її дуже підтримував у цьому вчитель Фредерік Блер. Він був органістом та диригентом. А в 1929-тому наша героїня зайнялася вивченням композиції у французькій столиці.
В 1930-тому Барбара повернулася до Канади, де вона, незважаючи на продовження навчання, стала піаністкою, що концертує.
Поява особливого стилю
1936-тий ознаменувався для Барбари тим, що вона стала студенткою музичної аспірантури. В цей час у її композицій виник особливий стиль. Більшою мірою він був пов’язаний з неокласикою.
До речі, одна з композицій Барбари навіть звучала, коли проводились літні Олімпійські ігри 1948-го.
Новий етап у творчості
В 1955-тому в композиційному стилі Барбари почало спостерігатися дедалі менше неокласики. Саме тоді наша героїня вперше почула геніальні твори такого композитора, як Антон Веберн. І незважаючи на те, що згодом вона не перетворилася на суворого композитора, як Веберн, їй вдалося запозичити деякі з його технічних елементів. Так виник новий “вільний атональний” стиль Барбари.
Саме цей період ознаменувався для нашої героїні створенням найкращих творів.
Непроста кар’єра
Незважаючи на те, що становище Барбари в канадському музичному авангарді визнали ще за її життя, кар’єра цієї композиторки була непростою. Їй часто чинили опір колеги чоловіка. Іноді вони проявляли до неї зневагу.
Вимушене звільнення
Щодо академічної кар’єри Барбари слід зазначити, що вона була досить короткою. Їй довелося залишити свою посаду у Ванкуверському університеті. Причиною став конфлікт із одним із завідувачів кафедри.
Завершення кар’єри
Коли наша героїня завершила свою кар’єру (через проблеми зі здоров’ям), популярність її творів почала поступово згасати. Однак її роботи записували такі виконавці, як Анжела Х’юїт, Глен Гулд та Роберт Роджерс.
Масштабні заходи
Столітній ювілей Барбари в 2012-тому був широко відзначений концертами. Їх спонсорував Канадський музичний центр. Також на честь такої грандіозної події було відроджено її оперу про “Озер”. Її представив театр Астролейб Мьюзік, ансамбль Тернінг Поінт та Вестбенк Фёрст Нейшн.
У тому ж 2012-му Центрдіскс випустив запис із композиціями Барбари. Їх виконала Барбара Прічард.
Крім цього, варто зазначити, що наша героїня входила до Канадського музичного центру, який займався наданням публічного доступу до партитур та записів.
Канадська бібліотека є власником фондів Барбари Пентланд.
У 1989-тому її нагородили Канадським орденом.
Фото: barbarapentland.com
